Втілення західноєвропейських піаністичних традицій у педагогіці викладачів Одеської фортепіанної школи
Вантажиться...
Дата
Автори
ORCID
DOI
Науковий ступінь
Рівень дисертації
Шифр та назва спеціальності
Рада захисту
Установа захисту
Науковий керівник/консультант
Члени комітету
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
ХДАК
Анотація
Передумовами формування одеської піаністичної школи у XIX ст. стали: побутове салонне музикування; інтенсифікація культурного, зокрема музичного, життя в місті; виступи місцевих та гастролі західних піаністів. Популяризаторами фортепіанного мистецтва були приватні музичні навчальні заклади, такі як: музичні курси Ф. Кестлера (1854); М. Шмітта, Г. Рахміля, К. Лаглера та Р. Гельма (1888); музична школа Л. Гарпфа (1877); музичні курси та класи Д. Ресселя (1892). Започаткування професійної музичної освіти в місті почалося після створення Одеського музичного училища (1876). У педагогічній та виконавській практиці одеські педагоги-піаністи втілювали успадковані від світових корифеїв піанізму кращі виконавські принципи західноєвропейських фортепіанних шкіл. У створеній на базі музичного училища Одеської консерваторії (1913) продовжили свою педагогічну практику Р. Кауфман, Г. Бібер та Б. ДронсейкоМиронович. Випускники західно європейських музичних навчальних закладів, заклали основи піаністичної культури в Одесі.
Опис
Ключові слова
Одеська фортепіанна школа, фортепіанна педагогіка українська
Бібліографічний опис
Рум'янцева, А. Втілення західноєвропейських піаністичних традицій у педагогіці викладачів Одеської фортепіанної школи = The Embodiment of Western European Piano Traditions in the Pedagogy of Teachers of Odesa Piano School // Культурологія та соціальні комунікації: інноваційні стратегії розвитку. У 2 ч. / М-во культури та стратегічних комунікацій України, М-во освіти і науки України, Харків. держ. акад. культури, Нац. акад. мистецтв України ; [редкол.: Н. Рябуха (відп. за вип.) та ін.] : матеріали міжнар. наук. конф., присвяч. 95-річчю ХДАК (21–22 листоп. 2024 р.). Харків : ХДАК, 2024. Ч. 2. С. 159-160.
