Виховання навички поєднання слова й руху у майбутніх акторів

Abstract

У статті досліджено проблему виховання навички поєднання слова й руху як цілісного сценічного інструменту в системі фахової підготовки акторів театру та кіно. Наголошується на актуальності теми в умовах зростання значення перформативних практик, фізичного театру та експериментальної драматургії, які вимагають від актора гармонійного поєднання вербальних і невербальних засобів виразності. Автор аналізує сучасні наукові підходи до інтеграції слова й руху у сценічному мистецтві, розглядаючи міждисциплінарні аспекти акторської підготовки на перетині педагогіки, сценічного руху, вокального мистецтва, мовної майстерності та психофізіології. Мета статті полягає у висвітленні процесу виховання зазначеної навички, виокремленні чинників, що ускладнюють її формування, а також окресленні ефективних педагогічних стратегій подолання виявлених проблем. У ході дослідження встановлено, що поєднання слова й руху є результатом багатокомпонентного впливу різних освітніх компонентів, зокрема мовної та рухової підготовки, вокального тренінгу, психофізичного налаштування. Визначено роль викладача у створенні програмно-методичного середовища, здатного забезпечити інтегративний розвиток сценічного апарату актора. Особливу увагу приділено проблемам, що виникають під час дистанційного навчання, зокрема відсутності необхідних умов для пластичної й голосової практики. Описано специфіку впровадження вправ на поєднання слова й руху, зокрема голосовий рахунок у русі та елементи імпровізації. Окрема увага приділяється викликам, що виникають у процесі дистанційного навчання, передусім – обмеженості умов для фізичної й голосової практики. У висновках наголошується на необхідності розроблення комплексних методик, що поєднують психофізіологічну, лінгвістичну й пластичну підготовку майбутнього актора. Результати дослідження можуть бути використані при модернізації змісту освітніх програм зі спеціальності «Акторське мистецтво».