Засоби мовної виразності у виставі Л. С. Курбаса "Цар Едіп" (1916-1918 рр.)

Abstract

Лесь (Олександр Степанович) Курбас (1887-1937) перший заклав основи української театральної школи нового часу. Його реформаторська діяльність почалася за часів серйозної кризи в українському театрі. В перше десятиріччя ХХ ст. шановне покоління активних творців і драматургів театру корифеїв відходило від керівництва театральним процесом, а деякі з цих велетнів української сцени пішли з життя (М. Старицький (1904), І. Карпенко-Карий (1907), М. Кропивницький (1910)). Проте життя йшло далі та висувало численні болючі проблеми театру східної України - відірваність від сучасності, провінційна обмеженість, профанація художніх традицій реалістичного театру минулого, відсталість від європейського рівня не тільки в галузі драматургії, а й режисури, акторської майстерності, сценографії тощо, які потребували негайного вирішення. Час вимагав, щоб на українську сцену прийшов режисер-новатор, який би вплинув на весь ідейно-художній та образно-пластичний лад театрального мистецтва України.