Міжкультурні коди в режисурі шоу та артпроєктів: локальне й глобальне

Abstract

У статті здійснено теоретико-аналітичне осмислення міжкультурних кодів як ключових елементів сучасної режисури шоу та артпроєктів, що функціонують на перетині локальних традицій і глобальних форматів. Обґрунтовано актуальність дослідження в умовах посилення глобалізаційних процесів, що вимагають нових підходів до репрезентації локальної ідентичності через мистецькі форми. Метою дослідження є виявлення специфіки функціонування міжкультурних кодів у режисурі мистецьких проєктів і стратегій адаптації локального змісту до глобального контексту та навпаки. Розкрито теоретичні засади міжкультурної комунікації в мистецтві з опорою на концепти культурного коду, символічного перекладу та інтеркультурного діалогу. Виокремлено основні режисерські стратегії взаємодії з міжкультурними кодами: гібридизацію, контекстуалізацію та деконструкцію. Проаналізовано приклади застосування цих стратегій на прикладі українських артпроєктів, що були презентовані на міжнародних фестивалях, а також у межах адаптації глобальних шоу-форматів, зокрема телепроєкту «Танці з зірками». Доведено, що режисер виступає як культурний фасилітатор, здатний транслювати локальні наративи універсальною сценічною мовою, зберігаючи при цьому глибинну семантику національного. Увага до культурного коду в режисурі розглядається як чинник міжкультурного порозуміння та засіб гуманітарної дипломатії.The article presents a theoretical and analytical reflection on intercultural codes as key elements of contemporary directing in shows and art projects that operate at the intersection of local traditions and global formats. The relevance of the study is substantiated in the context of intensifying globalization processes, which require new approaches to representing local identity through artistic forms. The aim of the study is to identify the specifics of intercultural code functioning in the directing of artistic projects and the strategies for adapting local content to the global context and vice versa. The article outlines the theoretical foundations of intercultural communication in the arts, relying on the concepts of cultural code, symbolic translation, and intercultural dialogue. Key directing strategies for engaging with intercultural codes are identified: hybridization, contextualization, and deconstruction. The application of these strategies is analyzed using examples of Ukrainian art projects presented at international festivals, as well aswithin the adaptation of global show formats, particularly the television project *Dancing with the Stars. It is demonstrated that the director acts as a cultural facilitator capable of conveying local narratives through a universal stage language while preserving the deep semantics of national identity. Attention to cultural code in directing is viewed as a factor in fostering intercultural understanding and as a tool of humanitarian diplomacy.