"Слов'янські танці" ор. 72 А. Дворжака в домровій виконавській інтерпретації

Abstract

У сучасному музично-комунікативному просторі активізується тенденція переосмислення та переінтонування взірців класичної спадщини. Інтенсифікація цього креативного процесу спостерігається і в сфері українського народно-інструментального виконавства, зокрема домрового, провідною інтенцією якого на сучасному етапі є урізноманітнення тематики і образності, розширення концертно-виконавського і педагогічного репертуару шляхом залучення нових оригінальних творів та версій-інтерпретацій авторської музики різних епох. Утворена ситуація інспірує теоретичне обгрунтування специфіки домрової звукореалізації перекладань, аранжувань і транскрипцій, які є наслідком художнього інтерпретування та темброво-інтонаційного перетворення музичних взірців, які набули загальнокультурного значення й слугують чинником збагачення домрового виконавства, збільшення його жанрово-стильового діапазону та художньо-виразового тезаурусу. Мета теоретичного обґрунтування магістерського творчого проєкту – виявити особливості домрового виконавського трактування «Слов’янських танців» № 2 ор. 72 Антоніна Дворжака в перекладацькій версії для скрипки і фортепіано з позицій художньо-виразових, тембрових і технічних особливостей інструмента.