Естетика антиутопії у документальному кінематографі ХХ століття

Abstract

Одним із найцікавіших жанрів в сучасній документалістиці виступає жанр антиутопії. Антиутопія в документальному кінематографі, на перший погляд, здається нонсенсом з двох причин. Перша - документальне кіно передбачає фіксацію реальності, а антиутопія, на перший погляд, не є нею; друга причина - явище антиутопії завжди використовується як застереження від майбутніх соціально-політичних катастроф, а застереження від подій у майбутньому, як правило, характерне для ігрового кінематографа. Але, антиутопія у ХХІ столітті - це не просто явище у соціології чи політології, це частина постмодерного мислення. На сьогодні суспільство розвинених країн переживає процес глобалізації, в якому ведучу роль відіграють традиційні та нові медіа та симулятивні образи, породжувані ними, які нав'язуються та стають об'єктом бажання. Все від чого застерігало антиутопічне мислення ХХ століття стало дійсністю ХХІ століття: екологічні катастрофи (вимирання тварин, забруднення океанів), соціальні катастрофи (хвороби, тотальна бідність), політичні (війни), соціально-політичні (розвиток ідеологічних міфів заради утопічного майбутнього), культурні (розвиток СМІ як четвертої сили). Всі ці соціокультурні трансформації (глобалізація, технічний прогрес, медіавізація, тощо) призвели до того, що антиутопія стала невід'ємною частино свідомості глядача. Тому актуальність зазначеної проблеми дослідження зумовлена необхідністю вирішення наступних протиріч: протиріччям між зростаючою популярністю антиутопій як ознаки постмодерного мислення та відсутністю наукового визначення місця документальної антиутопії як новітньої жанроформи у структурі аудіовізуального мистецтва та культурі в цілому; протиріччям між сучасним станом мистецтвознавчого аналізу новітньої аудіовізуальної морфології та браком опису морфологічних новоутворень в сучасній документалістиці; протиріччям між існуючим смисловим парадоксом ( документальне кіно передбачає фіксацію реальності, а явище антиутопії завжди використовується як застереження від соціально-політичних катастроф) та відсутністю системних наукових досліджень зазначеної проблеми; протиріччям між наявністю у сучасній документалістиці жанроформи антиутопії та браком мистецтвознавчих розвідок щодо специфічних морфологічних рис "антиутопічного документального фільму", його сутності, змістів та осмислення його режисури. Мета і завдання дослідження. Мета магістерської роботи полягає у мистецтвознавчому і культурологічному аналізі антиутопії як жанроформи в сучасній кінодокументалістиці. Об'єкт дослідження - явище антиутопії у документальному кінематографі ХХІ ст. Предмет дослідження - смисли, зміст, структура та технології втілення антиутопії як жанроформи в документальному кінематографі.