Віддзеркалення оркестрових принципів мислення у фортепіанних сонатах В. А. Моцарта

Abstract

Інтерпретація творів В.А.Моцарта, зокрема його клавірних сонат, й донині є складною проблемою для виконавця. Осмисленню змісту музики геніального віденського класика вельми сприяє вивчення традицій та історико-культурного контексту моцартівської доби.Під традиціями ми маємо на увазі умови побутування провідних жанрів, особливості інструментарію епохи, особливості виконання тощо. Це дуже важливо, адже у концертній, а особливо у педагогічній практиці нерідко зустрічаються інтерпретації моцартівських творів, де віденський класик постає композитором епохи романтизму. Отже, дослідження присвячено ви-світленню особливостей історичного контексту, в якому формувався стиліс-тичний вигляд клавірних сонат композитора мангеймського періоду. Такий підхід сприятиме формуванню стилістично адекватного виконавського погляду на означені твори. Незважаючи на популярність у царині педагогіки та виконавства, клавірні сонати Моцарта досить рідко привертають увагу музикознавців. Утім, досить цікавою уявляється перспектива розгляду клавірних сонат мангеймського періоду у світлі традицій мангеймського оркестрового стилю, який певним чином вплинув на творчість геніального австрійського композитора. Всі ці позиції обумовлюють актуальність теми дослідження як для музикознавства, так і для музичного виконавства. Мета роботи – виявити шляхи та засоби втілення оркестрових принципів мислення у фактурі фортепіанних сонатах В.А.Моцарта мангеймського періоду.