Інтерпретації балету П. І. Чайковського "Лускунчик" французькими балетмейстерами останньої чверті ХХ-ХХІ ст.

Abstract

Порушено проблему недостатньої уваги науковців-хореологів та мистецтвознавців до вивчення новаторських трактувань балету П. Чайковського «Лускунчик». З цією метою проаналізовано хореографічні версії цього твору у творчості французьких балетмейстерів в останній чверті ХХ–ХХІ ст.: М. Бежара, Р. Петі, Ж.-К. Майо, Д. Бойвіна, Б. Л. Чууда, кожна з яких є своєрідною інтерпретацією відомого лібрето, створеного за мотивами казки Е. Т. А. Гофмана. Виявлено особливості фабули та пластичного рішення цих балетів, віднайдено їх спільні та відмінні ознаки. Визначено місце означених вистав у балетному театрі Франції. Уперше науково обґрунтовано версії Ж.-К. Майо, Д. Бойвіна та Б. Л. Чууди. Доведено, що кожна з досліджених інтерпретацій «Лускунчика» має своєрідне та неповторне балетмейстерське втілення сюжету казки Е. Т. А. Гофмана.. The specific features of the interpretations of Tchaikovsky’s ballet “The Nutcracker” by the French choreographers M. Béjart, R. Petit, J.-C. Maijo, D. Boivin, B. L. Chuuda are identified. It is claimed that depending on the choreographic trends in keeping with the times, worldview, creative thinking, style and ballet master signature of the choreographer each interpretation has a peculiar and unrepeatable incarnation of the plot of E. T. A. Hoffmann’s fairytale. In M. Béjart’s it is intimate narrative with eloquent choreography and dual images; in R. Petit’s it is an updated jazz technique performance closest to the L. Ivanov’s original version. J. C. Maijo’s version, combining traditions of Diaghilev’s ballet and the principles of comedy Dell’arte, is an example of high esthetics and a harmonious combination of expressive means of music dance, theatre and circus. D. Boivin created a fantastic piece of work with a lot of fabulous and famous ballet characters by solving the plot by the unity of classical, modern and postmodern dance with exclusively theatrical techniques. B. L. Chuuda focuses on the virtuosity of the performance of plastic drawings of parties in the style of hip-hop.